Ганна Лачина підіймає в книзі надважливі проблеми для суспільства, проте робить це так ненав'язливо, зі смаком. Усі перипетії повертаються навколо двох рідних сестер — Малені й Анни. Два протилежні характери, такі різні долі, але рухаються вони паралельно один до одного. У старших людей розщеплення хребта та водянка головного мозку. Автор підводить читача до розкриття цієї проблеми поступово, у такий спосіб дає можливість спостерігати й робити висновки: жити можна та потрібно за будь-яких умов, було б бажання. Дівчата на канікулах відпочивали в бабусі з дідусем. Зигмунд фанател від «Русалочки». Сестри за чергою плавали з ним на озері: хтось із переважним бажанням, а хтось — від розчарування. Одного разу Мажена навіть зробила героїчний крок — врятувала потопального. Ця історія розгортається в окрему сюжетну лінію кохання, у якій буде навіть не трикутник, а справжній шестикутник. Треба бути дуже важливим спостерігачем, щоб розібратися...
